Закони про енергозберігаючі технології спрямовані на раціональне, економне і екологічне використання енергетичних ресурсів в різних сферах. Для врегулювання процесу використовуються технічні, правові та економічні інструменти.
Питання про енергоефективність стає все більш актуальним з кожним роком. Це пов’язано зі зростанням тарифів, нестачею ресурсів, розвитком альтернативних технологій.
З початку 90-х різні заходи з енергозбереження стрімко поширювалися по всій Європі, нарешті набуваючи вигляду системи і починаючи давати помітний результат. Незабаром стало очевидно, що для вирішення проблеми потрібен комплексний підхід, яким і зайнялися передові європейські країни.
Протягом декількох років прийнято низку важливих законів, що створюють правову основу для сфери енергозбереження. Визначилися планові завдання і цілі. Природно, це торкнулося в першу чергу житлового сектора, як споживача близько 40% всіх енергоресурсів.
За розрахунками фахівців, при впровадженні ефективних енергозберігаючих заходів, витрата на постачання скорочується на 30%.
Найважливіший компонент сучасної енергетичної політики – збільшення відсотку використання альтернативної енергії, отриманої з поновлюваних джерел. Згідно з планом ЄС, ця позначка повинна досягти 20% до 2020-го року.
Енергоефективність в українському законодавстві
В Україні аж до 2020-го року розроблений Національний план щодо підвищення енергоефективності. Зокрема, на розгляд прийняті проекти для реалізації норм європейського законодавства в Україні. Серед них – закон «Про енергетичну ефективність будівель», «Про енергоефективність», «Про теплову енергетику», тощо.
Ще один серйозний крок – прийняття законів про створення ринку ЕСКО (енергосервісних компаній). Їх мета – залучення в сегмент інвестицій для підвищення показників енергоефективності комунальних та державних об’єктів. Специфіка такої взаємодії полягає в особливому договорі, згідно з яким початок розрахунку з приватним підприємством здійснюється тільки після впровадження енергоефективних технологій, позитивний результат від яких зафіксовано на практиці.
Серед умов енергосервісного договору – ціна, попит, дії, рівень споживання паливних та енергетичних ресурсів, надання житлово-комунальних послуг. У плані прораховується, які результати повинні бути зафіксовані через кожен рік. Тільки після відстеження та порівняння витрат визначається порядок переходу права власності на об’єкт приватному замовнику.
Крім того, поправки внесені в державні стандарти в сфері будівництва та проектування. Зокрема це стосується теплоізоляції будівель. Об’єкти класифікуються за шкалою від A до F, аналогічно європейській практиці. На початку 2016-го року затверджений і метод розрахунку енергоспоживання для опалення, гарячого водопостачання, вентиляції, освітлення і охолодження.
Шкала енергоефективності – найпростіший і наочний інструмент для порівняння показників об’єктів з урахуванням їх теплофізичних характеристик. Категорії F і Е – найнижчі класи. Висока категорія А іноді додатково класифікується на підкласи: А, А + і А ++. Подібним чином маркуються склопакети, окремі матеріали і цілі об’єкти.
